- обгородити
- см. обгороджуватиогороди́ть, обгороди́ть, огради́ть; (окружать изгородью) обнести́; (окружать рвом) обвести́
Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.
обгородити
Смотреть что такое "обгородити" в других словарях:
обгородити — див. обгороджувати … Український тлумачний словник
обгородити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
затинити — ню/, ни/ш, док. Обгородити тином … Український тлумачний словник
обарканити — ню, ниш, док. 1) Накинути аркан, зашморг; заарканити. 2) діал. Обнести, обгородити що небудь дощатою огорожею … Український тлумачний словник
обгороджений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обгородити. || обгоро/джено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
обгородження — я, с. Дія за знач. обгородити … Український тлумачний словник
опарканити — ню, ниш, док., перех., діал. 1) Оточити парканом, обгородити. 2) перен. Захистити … Український тлумачний словник
паркан — а, ч. Стіна, звичайно дерев яна, що обгороджує або відгороджує що небудь; огорожа. •• Живи/й парка/н щільна вузька смуга кущів або дерев, яку вирощують із метою відгородити чи обгородити що небудь … Український тлумачний словник
пообгороджувати — ую, уєш, док., перех. Обгородити чим небудь багато чогось … Український тлумачний словник
обгороджиня — ня, с. Пт. Дія за знач. обгородити … Словник лемківскої говірки
обгороджувати — джую, джуєш, (обгороджати, роджам), (обгородити, роджу, диш), Пт. Зводити, споруджувати огорожу навколо чого небудь; огороджувати … Словник лемківскої говірки
